|
| Пам’ятки архітектури | 
| Скит Манявський. Пам’ятка архітектури ХУМІІ ст, заснований у 1611 році. Монастир сховався у густому лісі на правому березі річки Манявки. За легендою, його заснували ченці, що втікали на початку 1240 років із розореної ордами хана Батия Києво-Печерської лаври. Через півтораста років татари добралися і сюди, знищивши культовий притулок. Відродження скиту почалося в 1608 році, коли в ці місця прийшов чернець-схимник, уродженець Тисмениці і випускник Острозької академії Іов Княгиницький (1550-1621 рр.), що прожив до цього 12 років в Афонському монастирі. В 1611 році був заснований скит, що вже через десятиліття отримав самоврядування і незалежність. ХVІІ і початок ХVІІІ ст. стали часом розквіту і слави монастиря. Скиту підпорядковувались понад п’ятсот православних монастирів Польщі, Молдавії і Румунії. Він мав статус трибуналу при виборах львівських православних єпископів і виданні церковних книг. Авторитет монастиря був дуже високий навіть серед католиків – його патронували Потоцькі, а пожертви надходили навіть від польських королів. У скиті, відповідно до заповіту, похований гетьман І.Виговський, а в’їзна вежа-дзвіниця побудована на кошти легендарного корсунського полковника С.Морозенка. Ченці викуповували з татарського полону співвітчизників, навчали дітей у відкритих при скиті школах хорового співу, богословській та іконописній, якою кілька років підряд керував знаменитий художник ієромонах І.Кондзелевич. В 1724 році кримські татари після тривалої облоги розгромили монастир. Він знову відродився, але в 1785 році Манявський скит, останній бастіон православ’я в західній Україні, був закритий Австрійською владою за настійним проханням конкурентів – греко-католицьких священиків-василіан. В 1970-ті роки напівзруйнований монастир вирішили перетворити на музей і провели капітальну реконструкцію. Роботи тривали 10 років. Певний час тут діяв музей, а у 1998 році скит повернули у лоно православ’я. У 2003 році на старому фундаменті відбудована дерев’яна Христовоздвиженська церква. В даний час тут розміщується чоловічий Христовоздвиженський монастир православного патріархату. Манявський скит сьогодні є місцем паломництва тисяч віруючих. |  | Дерев"яна церква св. апостолів Петра і Павла в с.Росільна. Будівництво церкви датується другою половиною ХІV ст. Збудована без єдиного цвяха. Про давність церкви свідчить і те, що фігури святих на іконах зображено в рівній площині, без надання їм об"ємності . |  | Костел отців Домініканців в смт. Богородчани, будівництво датовано 1745 роком. Поряд знаходяться колишній монастир (так званий "кляштор" (тепер тут розміщена музична школа) та в’їзна брама (1775). Костел з монастирем утворює архітектурний комплекс, пов’язаний між собою не тільки формально, але й стилістично. | | Унікальні природні об’єкти: |  | Манявський водоспад знаходиться за 7 км від центру села Манява. Висота падіння води досягає 16 м, що робить його одним з найвищих у Карпатах. Долина річки Манявки за 200 м від водоспаду утворює каньйон з висотою стін до 20 м. Чарівний куточок незайманої гірської природи вабить до себе прихильників пішохідного зеленого туризму. Тут проходить значна кількість туристичних маршрутів, зокрема один з них - територією Манявського та Бухтівецького водоспадів (Надвірнянський р-н). |  | Блаженний камінь знаходиться на відстані 380 метрів від Манявського скита. Перші відомості про камінь сягають ХІІІ ст. На вигляд – це кам”яна брила, що нагадує пащу велетенського звіра. З середини пащі тоненькою цівкою витікає вода. За давніми переказами, вона має цілющі властивості, лікує фізичні недуги, а також звільняє від злих духів і темних сил. За ще однією легендою, у гроті Блаженного каменя у сиву давнину поселилися двоє ченців. Щоденною молитвою та аскетичним способом життя вони перетворили воду на цілющу . Щороку Блаженний камінь відвідують тисячі туристів. |  | Старунський грязевий вулкан розташований на околиці с.Старуня. На початку ХХ ст. біля села на терасі річки Лукавець відкривається озокеритний промисел. У 1907 р. Старуня стає відомою у науковому світі – у шахті промислу в торфо-болотних відкладах на глибині 27 м знайдені залишки кістяків мамонта, трьох шерстистих носорогів, оленя, птахів, земноводних та інш. Вік знахідок датується 23 тис .років, але вони прекрасно збереглися завдяки тривалій консервації в породах, насичених нафтою та озокеритом. Копальня давно закрита, але село не втратило популярність у науковому світі завдяки феноменальному геологічному явищу – грязьевому вулканізму, через прояви якого це місце одержало містичну назву Диво-Старуня. Неподалік від занедбаної копальні озокеритного промислу в 1977 році у результаті землетрусу у Румунії утворився діючий грязьевий вулкан.Тоді він мав чотири жерла діаметром 10-50 см, висоту конуса близько 3 м, а грязьеві потоки (у яких завдяки специфічній геологічній будові більшу частку становили нафта і озокерит) розтеклися на 50-60 м. Після землетрусу в Італії (1979) тут з’явився другий вулкан, а через два роки за кілька сотень метрів від них, у результаті землетрусу в Ірані, - ще чотири. Згодом дощі значно зруйнували вулканічні конуси, але їхня активність не припинилася. Встановлено, що ділянка реагує на землетруси, що відбуваються в радіусі 3-6 тис. км. Старунський вулкан – це унікальна природна пам”ятка Передкарпаття, єдиний аналог якої знаходиться на Керченському півострові. | | Музеї: | | Народний музей побуту та етнографії і с.Саджава. |  | ( вул.Шкільна, с. Саджава, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77717, № тел. (03471)37 2 32, (097) 372 88 28)
Організатором музею є директор місцевої школи Василь Васильович Мороз. У десяти просторих кімнатах — уся історія Саджави, починаючи з часу заснування села і до сьогоднішніх днів. У музеї налічується більше трьох тисяч експонатів. На всі речі цікаво подивитися і порівняти з нинішніми відповідниками. Цікавим є те, що усі зібрані експонати є оригінальними. Тут є рушники, датовані кінцем минулого століття, дитяча колиска з 1900 року, двері 1840 року, зроблені без жодного цвяха, ходаки 1879р. Ще один з найцікавіших і найдавніших експонатів музею — різьблений хрест. Такі хрести кріпили над вікном. До них, поки не було ікон, молилися, їх передавали з покоління в покоління як велику сімейну реліквію.
| | Солотвинський філіал краєзнавчого музею | | | ( вул. Грушевського, 4, смт. Солотвино, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл.,77753.)
Директор музею – Микитин Іван Михайлович ( № тел (03471) 68 7 50) Солотвинський краєзнавчий музей заснований в 1958 році вчителем-краєзнавцем О.А.Феданком (1898-1983), який зібрав сотні цікавих експонатів з археології краю, нумізматики, етнографії, побуту та ремесел.
| | Манявський музей-кімната "Ведмедя" | | | ( вул.Незалежності, с. Манява,Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл..,77772, № тел (03471) 68 1 00)
Заснований громадською організацією " Ман ява - наш дім", що утворилася з ініціативи студентської та учнівської молоді сіл Манява та Маркова. Музей носить освітньо-екологічну мету, його діяльність спрямована на просвітницько-екологічну роботу та збереження виду бурого ведмедя у Карпатах.
| | Богородчанський туристично-інформаційний центр | | | (вул.Шевченка, 65, смт.Богородчани, Івано-Франківська обл., 77701, № тел (03471) 21531, 21168, e-mail: turyzm –bogo@ukr. net)
Туристично-інформаційний центр створений при відділі кільтури і туризму Богородчанської РДА. Тут можна дізнатися про цікаві туристичні місця району, готельні послуги, об’єкти харчування, транспортне сполучення, про відпочинок у приватних садибах та культурно-мистецьке життя району.
|
|
|
|
