Відкриття, що сколихнуло і село Старуню, і весь науковий світ, належить львівським вченим, очолюваним доктором М.Ломницьким, які у 1907 році вперше приїхали на розкопки до старунських околиць. Саме тут, на території озокеритних шахт, закладених бельгійцями ще наприкінці ХІХ ст., було знайдено тушу волохатого носорога – одного з гігантів льодовикової фауни. Завдяки консервації в первісних осадах, просякнутих нафтою та озокеритом ( розчином земного воску), тіло тварини не зітліло і не зсохлося, хоч і пролежало в землі понад 24 тис. років. Тож не дивно, що звістка про це сколихнула наукові кола планети, а прикарпатське село стало відомим на весь світ. Адже тоді дослідники знаходили в Сибіру і інших зонах вічної мерзлоти лише скелети та кістки доісторичних велетнів. Старунський же артефакт постав перед фахівцями у натуральному вигляді – збереглися шкіра, м’язи, внутрішні органи. А у шлунку знайшли біля центнера неперетравленої рослинної їжі, яку він споживав перед тим як навіки загруз у в’язкому дні озокеритного озерця. З 2004 року здійснено 4 експедиції під керівництвом видатного українського ученого, доктора геолого-мінералогічних наук, професора кафедри ІФНТУНГ, академіка Олега Адаменка до долини Старунської річки Лукавець. В цих експедиціях брали участь і польські колеги із Кракова.         Викопний носоріг – це не єдине, чим здивує вас Старуня. Тут є рідкісний на Землі феномен – грязевий вулкан. Він і є постійно чинною сенсацією міжнародного значення і масштабу. Аналогів йому немає в світі. Вулкан цей почав діяти внаслідок землетрусу в Румунії 1977 року, має техногенне походження і на сьогодні являється явищем не до кінця вивченим.  На краю села знаходиться ще одна "цікавинка" – соляна криниця. Вік її – понад 250 років. Концентрація солі у воді складає 70%. У такому розчині колись зберігали м’ясо, рибу. Тому сюди їздили за сіллю аж 25 сіл.